Бортник Роман

Бортник Роман

Бортник Роман

Роман Йосипович Бортник (28 липня 1908, Плужне - 17 квітня 1945, Познань) - радянський офіцер, Герой Радянського Союзу,[1] командир 965-го стрілецького полку, 274-ї стрілецької дивізії, полковник. Одружений. Дружина Загірська Валентина Ананьївна. Старша дочка живе з чоловіком у селищі Довбиш, вчителі на пенсії, мають двох дітей: сина і дочку; шістьох онуків.

Біографія

Народився 28 липня 1908 року у селі Плужному, Плужненської волості, Острозького повіту, Волинської губернії (нині - Ізяславський район, Хмельницької області, Україна) в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 10 класів Плужненської школи. У 1928 - 1930 роках працював в Плужненському райкомі комсомолу.

В армії з 1930 року. Член КПРС з 1937. У 1938 році закінчив Горьківське військово-політичне училище. Брав участь у боях проти японських військ на озері Хасан в 1938 році. В 1941 Роман Йосипович закінчив 2 курси Військово-політичної академії.(рос.) У діючій армії з 7 листопада 1941 року. Брав участь у боях на Західному, Білоруському та Першому Українському фронтах. Був чотири рази поранений (27.11.1941, 05.01.1942, 09.08.1943, 20.07.1944).[2] У 1943 році закінчив курси «Постріл»(рос.).

...14 січня 1945 року полк тов. Бортника прорвав сильно укріплену, глибоко ешелоновану оборону противника в районі села Угнацув, Радомського воєводства (Польща) і переслідуючи залишки розгромлених частин 17-ї і 4-ї німецьких піхотних дивізій, вийшов на оперативний простір і 16 січня, у взаємодії з іншими частинами штурмом оволодів містом Радом. Стрімко переслідуючи противника, полк 18 січня сходу форсував річку Піліца...

...29 січня, полк, переслідуючи противника, вийшов на Польсько-Німецький кордон, і в ніч з 30 на 31 січня прорвав потужну оборону противника на кордоні, перейшов кордон на річці Обра і знищуючи заслін противника, стрімко просувався вперед. Долаючи опір противника, полк 4 лютого вийшов до річки Одер у районі міста Франкфурт (Німеччина)... ...тільки за два тижні наступу, 936 полк, знищив до 1600 німецьких солдат і офіцерів, взявши в полон - 450 чоловік...

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року полковнику Бортнику Роману Йосиповичу за прорив оборони ворога, його переслідування та вихід до річки Одер, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Загинув 17 квітня 1945 року в Польщі. Смерть настала коли під час обіду полковник Бортник зі своїм полком вийшов з будівлі (тимчасового штабу) на вулицю, недалеко від захисних споруд. Німецький солдат, який підібрався близько, й кинув гранату у саму гущу солдат. Декілька чоловік загинули на місці. Бортник лишився правої частини тіла (рука, плече). За словами свідків, він протримався ще 10 хвилин.

Похований в Познані на меморіальному цвинтарі «Цитадель», Польща.

Нагороди

Роман Йосипович був нагороджений:

  • медаллю «Золота Зірка»;
  • орденом Леніна;
  • трьома орденами Червоного Прапора;
  • двома орденами Вітчизняної війни I ступеня;
  • орденом Суворова 3 ступеня;
  • медалями.

Пам'ять

image

Меморіальна дошка на школі у Плужному

  • В Познані на меморіальному цвинтарі «Цитадель» (Польща), де похований герой споруджено пам'ятник. На гранітному камені висічена зірка Героя і слова: «Герой Радянського Союзу. Полковник Бортник Роман Йосипович. Народився 1908. Загинув смертю хоробрих 17.04.1945»
  • Плужне. Центральна вулиця названа іменем Героя Радянського Союзу Бортника Романа Йосиповича. На цій вулиці розташована «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, гімназія» імені Романа Йосиповича Бортника. На фасаді школи встановлена меморіальна дошка.
  • Усі солдати з його полку в один голос доводили, що їх командир був усім як батько. Так його і називали. В кого що з сім'єю, або якась ще проблема, він завжди прийде, втішить, допоможе.

Примітки

  1. Список Героїв Радянського Союзу, № 720 - Бортник Роман Йосипович
  2. Електронний банк документів «Подвиг народу»
  3. Меморіальний цвинтар «Цитадель» в м.Познань. Польща

Наполеон Орда

Наполеон Орда

Наполеон Орда

Наполеон Орда (біл. Напалеон Орда, пол. Napoleon Orda; 11 лютого 1807 - 26 квітня 1883) - білоруський та польський літератор, композитор, музикант, художник.

Біографія

Народився у родовому маєтку Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії (нині - Івановський район Берестейської області, Білорусь) у сім'ї збіднілого шляхтича, маршалка Кобринського повіту, інженера-фортифікатора Михайла Орди, який дав сину ім'я французького імператора.

Після закінчення Свислоцької гімназії у 1823 р. Орда поступив у Віленський університет на фізико-математичний факультет. Однак за участь у таємній студентській організації «Зоряне» був виключений з університету. Після арешту і 15-місячного ув'язнення він повертається у Вороцевичі, але залишився під наглядом поліції.

Під час польського національно-визвольного повстання 1830-1831 рр. Н. Орда командував партизанським загоном. Був нагороджений найвищою військовою нагородою Польщі - золотим хрестом «Virtuti Militari» («Воїнська доблесть»). Після придушення повстання емігрував до Парижу. Подружився з Фредериком Шопеном. У нього і Ференца Ліста брав уроки композиції і гри на фортепіано. У Парижі написав десятки музичних творів - полонезів, вальсів, мазурок, пісень. З 1833 р. відвідував студію відомого французького майстра архітектурного пейзажу П'єра Жирара. У подорожах Францією, Австрією, Шотландією, Бельгією, Голландією, Іспанією, Португалією, Північною Африкою малював пейзажі, головним чином міські види.

Його друзями були Адам Міцкевич, Тадеуш Костюшко, Фредерік Шопен, Ференц Ліст, Джоакіно Россіні, Джузеппе Верді, Шарль Гуно, Гектор Берліоз, Оноре де Бальзак, Стендаль, Тургенєв, співачка Поліна Віардо.

1843 р. Наполеон Орда одружився з француженкою Іреною Багле. 1847 року його призначили директором театру італійської опери у Парижі, одного з найвідоміших у той час в Європі. Брав активну участь у діяльності польської Великої еміграції. Після того, як 1856 р. Олександр II оголосив про амністію для повстанців, повернувся на батьківщину. Після смерті матері в 1859 р. у зв'язку з його участю в повстанні 1830-1831 рр. родовий маєток був конфіскований. Художникові було дозволено лише узяти його в оренду. Після повернення з еміграції він жив у Вороцевичах, Гродно (1862-1863 рр.), потім перебрався на Волинь, де працював домашнім вчителем музики у генерала Адама Ржевусського.

1866 року художник був арештований за підозрою в участі в повстанні 1863-1864 рр. і ув'язнений у Кобринському тюремному замку. 1867 року військово-польовий суд засудив Наполеона Орду до заслання у віддалені губернії Росії. Завдяки старанням дружини і допомозі посла Франції вирок згодом відмінили. Проте Наполеона Орду царські власті позбавили права оренди і мешкання в родовому маєтку. Йому було дозволено лише поселитися у родичів.

У царській Росії до останніх днів свого життя Наполеон Орда вважався неблагонадійним. За ним стежили, і не дивно, що 1880 року начальник жандармерії Мінська повідомляв імперським властям: « ...міщанин Орда займається кресленням якихось планів, ...наших фортець, які переправляє за кордон »

У 1872 р. почав реалізувати справу всього життя. Під час щорічних літніх подорожей малював визначні місця. У 1872-1874 рр. відвідав Волинь, Поділля та інші землі України. У 1875-1877 рр. - Білорусь, Литву, Жмудь, Ліфляндію, у 1878-1879 рр. - Галичину та Східну Пруссію, у 1880 р. - Польщу.

В останні роки свого життя він подорожував по Галичині, Келецьких, Сувалковських і Варшавських землях. І, тяжко захворівши, помер у Варшаві 1883 р. Поховали його згідно заповіту на батьківщині в родинному склепі у містечку Іванове.

До нашого часу дійшло 177 творів митця, на яких зображено архітектурні пейзажі України. Один із альбомів літографій з малюнків Наполеона Орди зберігається у Волинському краєзнавчому музеї. 1997 року до 190-річчя з дня народження художника в музеї була відкрита виставка його творів.

Його малюнки були використані під час підготовки проектів реставраційних робіт і багатьох інших архітектурних пам'яток України - Андріївської церкви в Києві, костьолу Івана Предтечі в Білій Церкві, фортеці в Кам'янці-Подільському, замків у Дубному та Острозі. Але твори художника цінні ще й тому, що пам'ятників, які на них зображені, або уже давно немає, або вони були змінені, перебудовані. А треба відзначити, що малював Наполеон Орда з великою, майже фотографічною точністю. На малюнках передано тонкі архітектурні деталі. Але це не просто голі копії, натуралістичні замальовки. У них відчувається не лише дух часу, а й та дивна невловима романтична ностальгія за минулим, яка властива, мабуть, кожній інтелігентній, освіченій людині.

2007 року у всьому світі відзначалося 200-річчя з дня народження Наполеона Орди, ця подія включена в календар пам'ятних дат ЮНЕСКО.

Джерела

  1. Мандзюк Феодосій. Українські мандри Орди // Дзеркало тижня. - 2004. - № 23 (12 - 18 червня)
  2. Album Widokow Historycznych Polski
  3. Наполеон Орда
  4. Наполеон Орда. Серія графічних робіт "Волинь"

Майборський Володимир Петрович

Майборський Володимир Петрович

Майборський Володимир Петрович

Володимир Петрович Майборський (1 жовтня 1911 - 7 січня 1987) - Герой Радянського Союзу, кулеметник 7-го полку 24-ї стрілецької Залізної дивізії, старшина запасу, почесний громадянин міста Коломиї.

Біографія

Народився у селі Зіньки, Плужненської волості, Острозького повіту, Волинської губернії (нині - Білогірський район, Хмельницької області, Україна).

Після закінчення сільської школи працював у колгоспі, потім вантажником Херсонського річкового порту. В боях з червня 1941 року на Чорноморському флоті, 1-му Українському фронті.

В боях на Прикарпатті біля села Черемхів Івано-Франківської області 13 липня 1944 року повторив подвиг Олександра Панкратова[3] - Олександра Матросова, за що Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року кулеметнику 7-го полку 24-ої стрілецької Залізної дивізії рядовому Майборському Володимиру Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. За щасливої випадковості і завдяки надзвичайно міцній статурі Володимир Майборський вижив і вилікувався від страшних поранень, тільки лікарям довелося ампутувати ногу. Демобілізувався із армії у військовому званні старшина. У післявоєнні роки Володимир Петрович працював у колгоспі, був головою сільської Ради. Помер легендарний ветеран 7 січня 1987 року. Похований в рідному селі Зіньки.

Нагороди

Володимир Петрович був нагороджений медаллю «Золота Зірка», орденом Леніна, Орденом Вітчизняної війни I ступеня, медалями.

Примітки

  1. Список Героїв Радянського Союзу, № 16 - Майборський Володимир Петрович
  2. Михайло Арсак "Правда Перемоги і про переможців"
  3. Панкратов Олександр Костянтинович на сайті «Герои страны»
  4. Олександр Матросов - Правда про подвиг
  5. Історична спадщина села Зіньки

Тимощук Дмитро Іванович

Тимощук Дмитро Іванович

Тимощук Дмитро Іванович

Дмитро Іванович Тимощук (3 листопада 1919 - 12 липня 1999) - Герой Радянського Союзу, господарський і громадський діяч.

Біографія

Народився у селі Плужне, Плужненської волості, Острозького повіту, Волинської губернії (нині - Ізяславський район, Хмельницької області, Україна) в родині селянина. Закінчив Плужненську середню школу.

В армії з 1939 року. Старшина, командир відділення зв'язку. Під час Другої світової війни брав участь у бойових діях на Другому Українському фронті.

За мужність та героїзм під час форсування Дніпра командиру відділення телефонного зв'язку 108-ї окремої роти зв'язку 213-ї дивізії старшині Тимощуку Дмитру Івановичу Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1946 році закінчив курси вдосконалення офіцерського складу. Після війни жив і працював у рідному селі на різних громадських і господарських посадах. 12 липня 1999 року трагічно загинув у власному домі від рук грабіжника, який намагався викрасти Зірку Героя СРСР. Похований в селі Плужному на Новому кладовищі.

Нагороди

Дмитро Іванович був нагороджений медаллю «Золота Зірка», орденом Леніна, орденом Червоної Зірки, орденами Вітчизняної війни I ступеня, медалями.

Примітки

  1. Список Героїв Радянського Союзу, № 171 - Тимощук Дмитро Іванович
  2. ТИМОЩУК ДМИТРО ІВАНОВИЧ. Присвячується Героям - зв'язківцям 1920 - 2002 років